Типи бактерій-союзників

Вплив на систему травлення

Мікробіота кишечника відіграє ключову роль у травленні, насамперед, за рахунок своєї здатності розщеплювати та ферментувати різні компоненти їжі, які людський організм сам не здатний переробити. Ось деякі способи, якими бактерії-союзники кишечника беруть участь у травленні:

• Розщеплення складних вуглеводів, таких як клітковина та пектин, на прості цукри, які легко засвоюються організмом.
• Ферментація білків до амінокислот. Цей процес, який відбувається в товстій кишці, також сприяє утворенню коротколанцюгових жирних кислот, амінів та гормонів, що забезпечують організм необхідними енергетичними та поживними речовинами.
• Гідроліз жирів (ліпідів), тобто перетворення їх на прості жирні кислоти та гліцерин, що допомагає засвоєнню.
• Синтез вітамінів групи В та К, які беруть участь у багатьох процесах обміну речовин.
• Модифікація жовчних кислот корисними мікроорганізмами кишечника впливає на їхню здатність допомагати у перетравленні жирів.

Симбіонтне травлення за рахунок бактерій-союзників у людини відбувається паралельно з власним.

Підтримка балансу мікробіома

Мікробний баланс у кишечнику дуже нестабільний і легко порушується під впливом несприятливих факторів: через нераціональне харчування, прийом антибіотиків та інших ліків, дефіцит травних ферментів, стреси, респіраторні інфекції тощо. Дисбіоз (дисбактеріоз) кишечника, тобто чисельне переважання у ньому умовно-патогенних мікроорганізмів над бактеріями-союзниками, – дуже поширений стан, особливо у дітей. Про нього зазвичай свідчать порушення травлення – закреп, пронос, біль у животі, підвищене газоутворення.

Дуже важливо, щоб порушений баланс мікробіома відновився, повернувся до норми. Для цього потрібно приймати пробіотик та/або створити умови для зростання кількості корисних мікроорганізмів, наприклад, за допомогою правильного харчування. Справа в тому, що бактерії-союзники успішно конкурують з умовно-патогенними мікроорганізмами за їжу та життєвий простір у кишечнику, а просто кажучи витісняють їх звідти і закріплюються там (відбувається адгезія). Крім того, вони пригнічують зростання патогенної та умовно-патогенної мікрофлори, оскільки стимулюють синтез бактеріоцинів, дефензинів та інших протимікробних речовин.

Підтримка імунітету

У слизовій оболонці кишечника, де знаходиться лімфоїдна тканина, локалізовано майже 80% усіх імунокомпетентних клітин організму. Це, по суті, лімфовузли, що отримали назву пейєрових бляшок. У них відбувається «знайомство» з різними чужорідними агентами, зокрема з вірусами, їх розпізнавання та «представлення» імунітету для знищення.

Мікрофлора кишечника бере безпосередню участь у цих процесах: посилює синтез Т-хелперних лімфоцитів, секреторного імуноглобуліну А, інтерлейкінів та інших факторів імунітету, які борються з непроханими гостями, а також пригнічує активність біологічно активних речовин, що запускають розвиток запалення.

Певні штами лакто- та біфідобактерій виробляють речовини з антибактеріальними властивостями та є антагоністами щодо патогенних та умовно-патогенних бактерій. Від рівноваги та стабільності мікрофлори кишечника залежать імунні реакції, а отже – і схильність до захворювань та тяжкість їхнього перебігу.