Імунітет у фокусі: як підтримувати силу організму та боротися із захворюваннями
Імунна система – це колективний орган, що складається з центральних (кістковий мозок, тимус) та периферичних органів (селезінка, лімфатичні вузли, вся лімфоїдна тканина слизових оболонок та лімфоцити)1 . Існує класифікація, згідно з якою розглядають імунітет вроджений (неспецифічний) та набутий (специфічний), а також пасивний та активний.
Значення імунної системи для здоров’я
Від того, наскільки адекватно діють усі фактори імунної системи, залежить не тільки здоров’я, а й саме життя кожної людини. Найпростіше це показати на прикладі ВІЛ-інфекції. Вірус імунодефіциту людини вражає лімфоцити-помічники, і вони не можуть брати участь в утворенні специфічних антитіл, що нейтралізують конкретного збудника інфекції, та в активації клітин-кілерів, які вбивають в організмі все для нього чужорідне. А без цих ланок імунної системи банальний сезонний нежить, який в інших минає за тиждень, для людини з ВІЛ може стати смертельно небезпечним.
Структура імунної системи
Опис основних компонентів
І вроджений, і набутий імунітет мають дві ланки – гуморальну (від лат. humor – рідина) та клітинну. Компоненти першої діють переважно у сльозах, слині, слизу та інших рідких секретах організму. А ось імунні клітини є скрізь: на слизових оболонках, під ними, у тканинах, у крові та лімфі. Вони мігрують, щоб здійснювати «нагляд» та перешкоджати проникненню патогенів усередину організму, навіть якщо ті зуміли зруйнувати клітини епітелію шкіри чи слизової оболонки кишечника.
Багато механізмів імунітету в організмі дублюються, щоб якщо не один, то інший зміг забезпечити захист від патогенів. Наприклад, велика кількість захисних білків виробляється і клітинами імунної системи, і нормальною, фізіологічною мікрофлорою (переважно лакто- та біфідобактеріями кишечника). Це втілення мудрого задуму природи, оскільки патогени вміють пристосовуватися та оминати бар’єри.
Імунна система дуже складно влаштована, в ній налічуються десятки клітин та молекул, що перебувають у численних взаємодіях між собою. Коротко наочно описати їхні властивості зручно у вигляді такої схеми.
Компоненти імунної системи та їхні функції
| Вроджений імунітет | Набутий імунітет | ||
|---|---|---|---|
| Гуморальний | Клітинний | Гуморальний | Клітинний |
| Комплемент. Система білків у крові, яка може активуватися при контакті з патогенами або антитілами. Ці білки сприяють фагоцитозу (поглинанню), руйнуванню заражених та ракових клітин, а також посиленню запальних та імунних реакцій | Моноцити, макрофаги та дендритні клітини. Клітини-фагоцити, які поглинають та переробляють чужорідні частинки, мікроби, мертві клітини та інше «сміття». Макрофаги і дендритні клітини також відіграють ключову роль у «презентації» антигенів імунній системі для її активації | В-лімфоцити та В-клітини пам'яті. Типи лімфоцитів, що спеціалізуються на виробленні антитіл. В-клітини пам'яті допомагають організму швидко реагувати на повторну дію антигенів | Т-лімфоцити. Тип лімфоцитів, які проходять диференціювання та можуть стати Т-хелперами (помічниками), Т-кілерами (вбивцями), Т-супресорами (пригноблювачами) або Т-регуляторами. Вони відіграють важливу роль в управлінні імунною відповіддю, допомагаючи іншим клітинам боротися з інфекцією та контролювати запалення |
| Лізоцим. Фермент, який знаходиться у слині, сльозах та інших тілесних рідинах. Він руйнує клітинні стінки бактерій, що допомагає запобігти їх росту та поширенню | Нейтрофіли, базофіли, еозинофіли. Різні типи гранулоцитів – білих кров'яних клітин, які відіграють важливу роль у фагоцитозі, алергічних реакціях та захисті від паразитів | Специфічні антитіла IgM, IgG, IgA, IgE. Класи імуноглобулінів, які специфічні до різних типів антигенів та виконують різні функції в імунній системі, наприклад, нейтралізація токсинів, допомога фагоцитам у знищенні патогенних мікроорганізмів, активація комплементу та ін. | Т-клітини пам'яті. Підклас Т-лімфоцитів, які зберігають інформацію про колишні інфекції та допомагають організму швидко реагувати на повторні атаки патогенів |
| Імуноглобуліни. Клас природних антитіл, що секретуються В-лімфоцитами. Виробляються організмом без попередньої стимуляції зовнішніми антигенами. Можуть виникати також у результаті контакту з інфекцією чи іншим антигеном. Належать переважно до класу IgM та IgG. Спрямовані проти широкого спектра вірусів та бактерій | Природні кілери. Тип лімфоцитів, які можуть відразу знищувати інфіковані або пухлинні клітини, без попередньої активації. Це перша лінія захисту від уражених вірусами та пухлинних клітин | ||
| Цитокіни. Різні білки – інтерлейкіни, інтерферони, фактор некрозу пухлин (TNF) та ін., які регулюють імунну та запальну відповідь. Беруть участь у комунікації клітин імунної системи між собою, регулюють їх активацію та функції | |||
Значення слизових оболонок для імунітету
Різні патогени потрапляють в організм переважно двома шляхами: ми їх вдихаємо або ковтаємо. Іншими словами, перший контакт з організмом відбувається на рівні слизових оболонок, тому там сконцентровані значні ресурси імунітету. Йдеться, перш за все, про лімфоїдну тканину. Більшість дорослих добре знають, що вона собою являє. З неї складаються піднебінні мигдалики (гланди), розташовані по обидва боки від входу в горлянку. Багато її в кишечнику, бронхолегеневому та урогенітальному тракті.
Площа поверхні слизових оболонок людини становить приблизно 400 м2, а поверхня шкіри – лише близько 2 м2. Тобто за обсягом цей відділ імунної системи величезний, а за значенням незамінний. Імунну систему слизових оболонок умовно поділяють на 2 частини: індуктивну та ефекторну1 . У першій частині відбувається захоплення та розпізнавання антигену (вірусу, бактерії), його презентація факторам імунітету, а також формуються популяції відповідних саме цьому антигену та згубних для нього лімфоїдних клітин (Т-хелпери, кілери, макрофаги та ін.).
Далі через лімфатичну систему йде цикл біохімічних реакцій, що активують ту чи іншу ефекторну зону, або, по-іншому, власну пластинку (lamina propria). Вона є тонким шаром сполучної тканини, що знаходиться безпосередньо під поверхнею тканин, що вистилають дихальну систему, кишечник, шийку матки, сечовий міхур тощо. У кожній з цих ефекторних зон виробляється багато секреторного імуноглобуліну А (sIA ) та концентруються Т-лімфоцити, інші молекули та клітини, що забезпечують захист слизових оболонок від патогену. Крім того, Т- і В-лімфоцити отримують інформацію про нього і переміщаються по всіх інших ефекторних зонах, «повідомляють» там своїх «колег» про небезпеку і реалізують захисні функції. Тобто яким би шляхом патоген не потрапив до організму, завдяки феномену солідарності імунної системи слизових оболонок він буде помічений, розпізнаний, представлений захисникам та знищений.
Підбиття підсумків та узагальнення важливості підтримки імунної системи
Імунітет – це складна система, що поєднує низку органів, клітин, тканин, білків, інших молекул тощо. Їхні дії щодо захисту організму від чужорідних бактерій, вірусів і змінених власних клітин часто дублюються для більшої надійності. Розрізняють вроджений та набутий імунітет, а також активний та пасивний. Щоб він нормально функціонував, дуже важливо підтримувати в нормі слизові оболонки кишечника, дихальних шляхів, сечостатевого тракту , які тісно пов’язані між собою. І тому велике значення має мікрофлора організму. Згідно з останніми науковими даними, вона не лише бере участь у травленні, а й підтримує імунну систему на місцевому (кишечник, бронхи) та системному рівні (весь організм у цілому). Мікрофлора є не тільки в кишечнику, а й у легенях, які ще нещодавно вважалися стерильними. При частих застудах та ГРВІ підвищувати імунітет можна, але дуже обережно і лише під контролем лікаря. Справа в тому, що при неправильній або надмірній його роботі зростає ризик розвитку алергічних та аутоімунних захворювань. Найкращі імуномодулятори – це здоровий спосіб життя, правильне харчування, фізична активність та повноцінний відпочинок. Для профілактики сезонних ГРВІ здоровий раціон дітей та дорослих доцільно доповнювати прийомом вітамінів для загального зміцнення організму, а також пробіотиків або симбіотиків, що посилюють стійкість слизових оболонок до проникнення респіраторних патогенів (Флувир®).
- Дранник Г.Н. Современные представления о механизмах врожденного и приобретенного иммунитета и их взаимодействие (часть 1) // Ліки України, 2013, №3, с. 22–28.
- Захарова И.Н., Сугян Н.Г. Пробиотики для профилактики острых респираторных инфекций у детей: возможности применения // Медицинский совет, 2021, № (1), с. 254–260.
Дізнайтеся також
